Про щирість

Якось до старого мудреця у двері постукала молода незнайомка, яка, заливаючись слізьми, повідала сивочолому свою бувальщину. 

- Я не знаю, як мені далі жити... - з тремтінням у голосі промовила вона. - Протягом усього життя я ставилася до людей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене, була з ними щира і відкривала їм душу... При нагоді я намагалася робити всім добро, не чекаючи нічого у відповідь, допомагала, чим могла. Я справді робила це все безкорисливо, але натомість мала зло і глузування. Мені прикро до болю і я просто-напросто втомилася... Благаю, скажи, як мені бути?
Мудрець терпляче вислухав і, відтак, порадив дівчині:
- Роздягнися догола і пройдися голяка вулицями міста, - спокійно відказав старець.
- Перепрошую, але я ще не скотилася до такого... Ви, напевно, здуріли чи жартуєте! Зроби я таке, то не знай, що очікувати від перехожих... Дивись, ще хтось збезчестить або поглумиться наді мною...
Мудрець раптом встав, відчинив двері і поставив на стіл дзеркало.
- Ти соромишся вийти на вулицю голяка, але чомусь тобі зовсім не соромно йти світом з оголеною душею, розкритою, як ці двері, навстіж. Ти впускаєш туди всіх, хто не полінується. Твоя душа - це дзеркало, саме тому всі ми бачимо відображення самих себе в інших людях. Душі багатьох з них сповнені зла і ґанджу - саме таку потворне видовище вони й бачать, коли заглядають у твою чисту душу. Їм не вистачає сили й мужності, щоби визнати, що ти краща від них і змінитися. На жаль, це стежка тільки насправді сміливих...
- Що ж мені робити? Як я можу змінити це становище, якщо від мене, по суті, нічого не залежить? - запитала красуня.
- А ходімо зі мною, я дещо тобі покажу... Подивися, це мій сад. Ось вже багато років я поливаю ці небаченої краси квіти і дбаю про них. Коли зізнатися, я жодного разу не бачив, як вони розпускаються. Все, що мені доводилося споглядати - це прекрасні квіти, які розпустилися, які ваблять своєю красою і духмяністю. Дитинко, вчися у природи. Подивися на ці чудові квіти і роби, як вони, - розкривай своє серце перед людьми обережно і непомітно, щоб ніхто цього навіть не усвідомив. Відкривай душу хорошим людям. Йди геть од тих, хто має тебе за ніщо, обриває твої пелюстки, кидає під ноги й топче. Ці бур'яни ще не доросли до тебе, тому ти нічим їм не допоможеш. У тобі вони будуть бачити тільки потворне відображення самих себе.

***

У світі багато бруду і зла. Але той, хто хоче, залишається чистим... Будь щирим і чесним перед собою та іншими. Однак пам'ятай: не варто відкривати душу кожному! Це не піде на благо ні тобі, ні їм.

Поділися цією життєвою притчею зі своїми друзями.