Якось князь наказав своїм слугам привести до себе найвідомішого своїми знаннями Святого Письма волхва.
Повелів - зробили. Привели. Князь і каже: "Мене мучать питання, відповісти на які я не можу: "Де Бог? Чому я Його не бачу? І що Він робить?" Я не знаходжу спокою в пошуках відповіді на них. Ти - волхв. Ти маєш зняти з мене цей камінь невідання. Коли ж ні - не зносити тобі голови! Маєш три дні!"
Волхв заціпенів у жаху: він відчув, що не зможе пояснити це князю. Надто тонкі ці речі, щоб передати їх словами... І став чекати дня своєї страти.
На світанку того дня, коли мали стратити волхва, до князя підійшов волхвів син-підліток.
- Чи погодиться князь звільнити мого батька, коли я замість нього дам потрібні відповіді?
Князь погодився.
Тоді хлопчисько попросив принести глек молока. Його прохання тут же було виконане. Він попросив збити з молока масло. І це теж виконали.
- Ну, от, вельмишановний князю, ти отримав відповіді на два своїх запитання!
- Я не бачу жодної відповіді! - заперечив князь.
- Де було масло перед тим, як його збили?
- У молоці, - відповів князь.
- В якій частині молока?
- Всюди.
- Так, - погодився хлопець. - У подібний же спосіб і Бог перебуває всюди, просякає кожну річ. І між ними...
- Тоді чому я Його не бачу? - запитав князь.
- Тому що ти "не збив" свій розум, не очистив свої сприйняття сам’ямою поєднання з Ним. Коли ти це здійсниш - то неодмінно побачиш Його. І не інакшим чином... Тепер дозволь моєму батькові йти додому?
- Е, стривай! Це ще не все, - заперечив князь. - А відповідь на третє запитання? Що Бог робить цілими днями?
- Щоб відповісти на нього, потрібно помінятися місцями: ти стань сюди, де я, а мені дозволь усістися на твоєму престолі.
Відповідь була настільки смілива й зухвала, що князь поступився й через мить уже стояв біля сина волхва, який вмостився на престолі правителя.
- Маєш відповідь, - сказав хлопець. - В одну мить я опинився тут, а ти стоїш біля мене. Бог невпинно піднімає одних і скидає інших. Ув одному житті - ми прославлені, в іншому - відкинуті в забуття. Часто таке трапляється навіть протягом одного й того ж самого життя. І не раз! Наші долі - в Його руках і Він робить з нами, що хоче... Чи можемо тепер ми з батьком іти, князю?
...Волхв був звільнений і правитель щедро винагородив хлопця земними дарами...
Повелів - зробили. Привели. Князь і каже: "Мене мучать питання, відповісти на які я не можу: "Де Бог? Чому я Його не бачу? І що Він робить?" Я не знаходжу спокою в пошуках відповіді на них. Ти - волхв. Ти маєш зняти з мене цей камінь невідання. Коли ж ні - не зносити тобі голови! Маєш три дні!"
Волхв заціпенів у жаху: він відчув, що не зможе пояснити це князю. Надто тонкі ці речі, щоб передати їх словами... І став чекати дня своєї страти.
На світанку того дня, коли мали стратити волхва, до князя підійшов волхвів син-підліток.
- Чи погодиться князь звільнити мого батька, коли я замість нього дам потрібні відповіді?
Князь погодився.
Тоді хлопчисько попросив принести глек молока. Його прохання тут же було виконане. Він попросив збити з молока масло. І це теж виконали.
- Ну, от, вельмишановний князю, ти отримав відповіді на два своїх запитання!
- Я не бачу жодної відповіді! - заперечив князь.
- Де було масло перед тим, як його збили?
- У молоці, - відповів князь.
- В якій частині молока?
- Всюди.
- Так, - погодився хлопець. - У подібний же спосіб і Бог перебуває всюди, просякає кожну річ. І між ними...
- Тоді чому я Його не бачу? - запитав князь.
- Тому що ти "не збив" свій розум, не очистив свої сприйняття сам’ямою поєднання з Ним. Коли ти це здійсниш - то неодмінно побачиш Його. І не інакшим чином... Тепер дозволь моєму батькові йти додому?
- Е, стривай! Це ще не все, - заперечив князь. - А відповідь на третє запитання? Що Бог робить цілими днями?
- Щоб відповісти на нього, потрібно помінятися місцями: ти стань сюди, де я, а мені дозволь усістися на твоєму престолі.
Відповідь була настільки смілива й зухвала, що князь поступився й через мить уже стояв біля сина волхва, який вмостився на престолі правителя.
- Маєш відповідь, - сказав хлопець. - В одну мить я опинився тут, а ти стоїш біля мене. Бог невпинно піднімає одних і скидає інших. Ув одному житті - ми прославлені, в іншому - відкинуті в забуття. Часто таке трапляється навіть протягом одного й того ж самого життя. І не раз! Наші долі - в Його руках і Він робить з нами, що хоче... Чи можемо тепер ми з батьком іти, князю?
...Волхв був звільнений і правитель щедро винагородив хлопця земними дарами...
Немає коментарів:
Дописати коментар